Форум
http://forum.vgd.ru/post/21/35061/p1615678.htm#pp1615678
"Село Халимонове – центр Халимонівської сільської ради, якій підпорядковані села Глибоке, Калинівка, Мовчанів, Петровське. Розташоване на схід від міста Бахмача за 5 кілометрів. В селі розміщена залізнична зупинка „Хутір Халимонове”. Населення 875 чоловік (на 2001 рік).
Перша згадка про село датована другою половиною ХVІІІ століття. Відомо, що перші поселенці села поселились на цій території в епоху останнього періоду Гетьманщини, з числа так званих „казенних” людей. Ці люди переселились на землю козацької старшини.
Існує легенда про назву села: один селянин в давні часи був чумаком і часто їздив до Криму. Одного разу, приїхавши із поїздки, почав розповідати односельцям, що слово „улюблений” на грецькій мові „філомон”. А в односельців це слово виходило „халимон”, тому що звука „ф” тоді не було. Звідси і пішла назва села – „улюблене” тобто „халимон”, а хто в ньому живе – халимонівці.
За іншою легендою – центральна вулиця села в ХІХ столітті називалась Ставковою, яка вела на Київ і якою в 1824 році проїздив російський поет О.С.Пушкін. Він дав гроші на будівництво місцевої школи. Тому, коли вона була побудована, дістала назву Пушкінської. Пізніше вона стала церковно-приходською, а коли були створені земства – земською.
До революції 1917 року село Халимонове являло собою сукупність близько розташованих один від одного хуторів, що називались іменами перших поселенців чи поміщиків, що господарювали в них. Це такі: Лихошерстів хутір, Хутір Стожків, хутір Мовчинів, хутір Якименків. У 1939 році хутір Якименків був розселений, так як жителі його переселилися в центр села Халимонове.
У 1917 році соціальний склад населення села був таким: поміщиків – три, служителів культу – три, вчителів – один, службовців – три, робітників – чотири, вся решта – селяни. Поміщицьких економій на території села не було. Промисловістю і торгівлею населення не займалося.
У грудні 1917 року було встановлено радянську владу. Після цього панський будинок Лихошерстова був перетворений в сільську школу, а пан залишився доглядати за садом.
У 1924 році голова сільської ради Г.М.Халимон запропонував районній комісії, яка приїхала перейменувати хутір Лихошерстова в хутір Халимонове за більшістю прізвищ селян, перейменувати й школу. Вона стала називатись Халимонівською семирічною школою.
На 1939 рік в селі проживало 967 чоловік.
З 9 вересня 1941 року по 9 вересня 1943 року село було окуповане фашистськими загарбниками. Під час окупації господарство села було зруйноване, в тому числі й приміщення школи.
Одразу після звільнення села школа розпочала свою роботу. Навчання проводилося в кількох хатах.
У 1959 році в селі був створений колгосп імені Ватутіна, а головою обрано В.М.Сіденка. Завдяки йому в 1990 році учні перейшли навчатися в нове приміщення школи. А у 90-х роках школі був наданий статус середньої.
На сьогоднішній час в селі центральна садиба колгоспу імені Ватутіна, відділення зв`язку, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, Будинок культури на 450 місць, бібліотека.
У 1969 році в селі встановлено обеліск у пам`ять про воїнів - односельців, які загинули (89 чоловік) і радянських воїнів, полеглих в 1943 році при визволенні села від гітлерівців.
З Халимоновим пов`язане трудове життя голови місцевого колгоспу Героя Соціалістичної праці В.М.Сіденка. Його ім`я присвоєно одному з полів колгоспу, де встановлено пам`ятний знак (на повороті до Бахмацької районної лікарні по дорозі від Бахмача до Городища).
С.М.Воробей, «Бахмаччина», 2006р"
"Село Халимонове – центр Халимонівської сільської ради, якій підпорядковані села Глибоке, Калинівка, Мовчанів, Петровське. Розташоване на схід від міста Бахмача за 5 кілометрів. В селі розміщена залізнична зупинка „Хутір Халимонове”. Населення 875 чоловік (на 2001 рік).
Перша згадка про село датована другою половиною ХVІІІ століття. Відомо, що перші поселенці села поселились на цій території в епоху останнього періоду Гетьманщини, з числа так званих „казенних” людей. Ці люди переселились на землю козацької старшини.
Існує легенда про назву села: один селянин в давні часи був чумаком і часто їздив до Криму. Одного разу, приїхавши із поїздки, почав розповідати односельцям, що слово „улюблений” на грецькій мові „філомон”. А в односельців це слово виходило „халимон”, тому що звука „ф” тоді не було. Звідси і пішла назва села – „улюблене” тобто „халимон”, а хто в ньому живе – халимонівці.
За іншою легендою – центральна вулиця села в ХІХ столітті називалась Ставковою, яка вела на Київ і якою в 1824 році проїздив російський поет О.С.Пушкін. Він дав гроші на будівництво місцевої школи. Тому, коли вона була побудована, дістала назву Пушкінської. Пізніше вона стала церковно-приходською, а коли були створені земства – земською.
До революції 1917 року село Халимонове являло собою сукупність близько розташованих один від одного хуторів, що називались іменами перших поселенців чи поміщиків, що господарювали в них. Це такі: Лихошерстів хутір, Хутір Стожків, хутір Мовчинів, хутір Якименків. У 1939 році хутір Якименків був розселений, так як жителі його переселилися в центр села Халимонове.
У 1917 році соціальний склад населення села був таким: поміщиків – три, служителів культу – три, вчителів – один, службовців – три, робітників – чотири, вся решта – селяни. Поміщицьких економій на території села не було. Промисловістю і торгівлею населення не займалося.
У грудні 1917 року було встановлено радянську владу. Після цього панський будинок Лихошерстова був перетворений в сільську школу, а пан залишився доглядати за садом.
У 1924 році голова сільської ради Г.М.Халимон запропонував районній комісії, яка приїхала перейменувати хутір Лихошерстова в хутір Халимонове за більшістю прізвищ селян, перейменувати й школу. Вона стала називатись Халимонівською семирічною школою.
На 1939 рік в селі проживало 967 чоловік.
З 9 вересня 1941 року по 9 вересня 1943 року село було окуповане фашистськими загарбниками. Під час окупації господарство села було зруйноване, в тому числі й приміщення школи.
Одразу після звільнення села школа розпочала свою роботу. Навчання проводилося в кількох хатах.
У 1959 році в селі був створений колгосп імені Ватутіна, а головою обрано В.М.Сіденка. Завдяки йому в 1990 році учні перейшли навчатися в нове приміщення школи. А у 90-х роках школі був наданий статус середньої.
На сьогоднішній час в селі центральна садиба колгоспу імені Ватутіна, відділення зв`язку, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, Будинок культури на 450 місць, бібліотека.
У 1969 році в селі встановлено обеліск у пам`ять про воїнів - односельців, які загинули (89 чоловік) і радянських воїнів, полеглих в 1943 році при визволенні села від гітлерівців.
З Халимоновим пов`язане трудове життя голови місцевого колгоспу Героя Соціалістичної праці В.М.Сіденка. Його ім`я присвоєно одному з полів колгоспу, де встановлено пам`ятний знак (на повороті до Бахмацької районної лікарні по дорозі від Бахмача до Городища).
С.М.Воробей, «Бахмаччина», 2006р"
